Фото: Віталій Грабар
У львівських кнайпах триває еволюція - до автентичності й богемності додалася ще й скандальність. Бізнес виявився прибутковим: Місцева богема підтримує заклади на плаву, а туристи забезпечують прибуток

«Тепер у багатьох львівських кнайпах потрібно заздалегідь резервувати місця навіть у будень, і це приємно», – такий висновок зробили ми з чоловіком після того, як протягом двох годин марно намагалися знайти затишний заклад, аби посидіти за келихом вина. Врешті, вже майже втративши надію, знайшли-таки столик у «Фресці», замовили гаряче пиво і втішилися ще більше. «Фреска», розташована зовсім поряд з площею Ринок, нагадала нам краківські кнайпи богемного району Казімєж. Старанно відреставроване приміщення з високими склепіннями, антикварний інтер'єр, автентичні фрески на стінах.
Ми давно не влаштовували собі таких вечірніх походів по кнайпах і були приємно здивовані. Втішно знати, що можеш пообідати в китайському ресторані, повечеряти в грузинському, з'їсти десерт за єврейським рецептом, а потім випити вина під живий польський джаз в одному з клубів, причому з-поміж клубів, як і живих концертів, можна вибирати. Кнайпова культура традиційно виявилася найживучішою в усе більш периферійному в деяких інших аспектах Львові.
В одному зі своїх есеїв Юрій Андрухович в’їдливо зауважив щось на зразок: харківська кав'ярня – це приблизно настільки ж нереальне словосполучення, як віденська пельменна. Напевно, ще трохи, й ця фраза втратить актуальність, бо ж у Харкові і нині в кожному фастфуді можна випити цілком пристойне еспресо. Але треба віддати належне львів'янам, які виставляють до ритуалу пиття кави значно вищі вимоги. Цим вони схожі на не менш принципових у таких питаннях італійців.
 

Фото: Костянтин Чернічкін

На карнавалі масок у селі Вашківці можна зустріти світових зірок і вітчизняних політиків
 

Справжня Переберія, коли люд гуляє «як треба», буває лише раз на рік – 13–14 січня, на Василя і Маланку. І лише тут.

До невеликого гуцульського містечка Вашківці, що у Вижницькому районі Чернівецької області, можна потрапити двома шляхами – «трасою» або «селами». І якщо Ви мандрівник-турист, науковець-фольклорист або й просто любите цікаві місця, неодмінно маєте побувати. І не коли-небудь, а саме Старий Новий рік.

Хтось згадає, що карнавал масок є ще у Венеції. «Та хіба то правдива Переберія? – скажуть вам сиві гуцули. – Таж то попри нашу, шось таке собі – глина, лушпиння. От у нас…» І почнуть оповідати про давнину, коли у горах бували люті зими і перебрані ходили від хати до хати мало не по пояс у снігах. А ще – про часи нещодавні, коли «дурні москалі» хотіли заборонити Переберію, але нічого з того не вийшло, бо «своя міліція завжди поводилася чемно, а чужаки якщо пробували наводити свої порядки, то пістолети потім тижнями шукали».

Може це й легенди, та не один поважний вашківецький ґазда вам під чарку по-змовницьки прошепоче про своє, хоч і нетривале, перебування в «совітській» буцегарні за маланкове хуліганство…

Тиждень з'їздив у гості до українських націоналістів у Луганськ та до російських – у Львів

Здатність чималих груп людей жити своїми інтересами, практично повністю ігноруючи навколишній світ, добре описав американський філософ-орієнталіст Хакім Бей (Пітер Лемборн Уїлсон). Такі суспільства він називав «постійними автономними зонами». Значну частину свого життя Бей провів у Індії та в Ірані, але, можливо, в Україні його також могло б дещо зацікавити.

Автор: Антон Зікора